Природні абразивні матеріали

Абразивні властивості каменю використовуються людством з давніх-давен. Видобуток абразивних мінералів був предметом гірських промислів. Лише двісті років тому, коли ще не було штучних абразивів, родовища каменю, з якого можна було виготовити шліфувальні круги та бруски, визначали багатство держави, як і золоті копальні.

У виготовленні шліфувального інструменту століттями використовувалися, використовуються і зараз такі відомі види природних абразивів, як алмаз, гранат, кремінь, корунд, наждак та пемза. Ці різновиди матеріалів досі є універсальними засобами ручного доведення та полірування ножів та клинків. Серед природних абразивів особливою славою користувалися бруски з каміння з унікальними властивостями та старовинними загадковими назвами: турецький камінь, бельгійський камінь, арканзас, вашита, тюрингський шифер. І звичайно природний алмаз не перевищений при обробці та доведенні каменю та скла.

Загальновідомо, що будь-який досить твердий матеріал має по відношенню до менш твердих абразивних властивостей (abrado, abrasi (лат.) - шкребти). Твердість визначається опором матеріалу, поверхня якого піддається скобленню. Ступені твердості, представлені у відносній шкалі Мооса (представлена ​​в таблиці) виведені на підставі спостереження за тим, наскільки легко або важко один матеріал може шкребти інший. Цим відносним методом встановлюється відповідна градація твердості матеріалів, що мають абразивну здатність.

Шкала Мооса:

Перелік матеріалів, що мають абразивну здатність, дуже широкий, але основні абразивні матеріали, які і в даний час мають промислове значення, незмінні. Знання властивостей та сфери застосування природних абразивних матеріалів дозволяють їх використовувати навіть у надсучасних виробництвах.